Magister

Dē Apologia Sōcratis Xenophontis

XXVIII [28] "παρὼν δέ τις Ἀπολλόδωρος, ἐπιθυμητὴς μὲν ὢν ἰσχυρῶς αὐτοῦ, ἄλλως δ᾽ εὐήθης, εἶπεν ἄρα· Ἀλλὰ τοῦτο ἔγωγε, ὦ Σώκρατες, χαλεπώτατα φέρω ὅτι ὁρῶ σε ἀδίκως ἀποθνήισκοντα. τὸν δὲ λέγεται καταψήσαντα αὐτοῦ τὴν κεφαλὴν εἰπεῖν· Σὺ δέ, ὦ φίλτατε Ἀπολλόδωρε, μᾶλλον ἐβούλου με ὁρᾶν δικαίως ἢ ἀδίκως ἀποθνήισκοντα; καὶ ἅμα ἐπιγελάσαι".

[28] "Praesens autem Apollodōrus quīdam, Sōcratis amāntissimus cēterumque valdē candidus, dīxit: "Sed egomet illud, ō Sōcratēs, molestissimē ferō, quod tē iniustē moritūrum videō". Quem tamen dīcitur mulcentem ēius caput sīc esse locūtum: Tūne vērō, ō cārissime Apollodōre, māluissēs mē vidēre iustē an inustē moritūrum? et simul subrīdēre".

Imago: hic

(Ipsa traduxī)